Руан

Руан – це не лише відомий на весь світ кафедральний собор, рум’яні яблука та страта Жанни д’Арк. Хоча, варто визнати, ім’я народної героїні тут експлуатують нещадно, перетворивши його на розкручений бренд, який працює на місцевий бюджет. І все ж таки туристичних приманок у столиці регіону вистачає і без Орлеанської діви. Зокрема, департамент Приморська Сена, центром якого залишається Руан, давно відомий серед мандрівників своїми давніми жителями та замками. Це звідси можна вирушити культовим маршрутом абатств, щоб доторкнутися до таємниць нормандських монастирів, або помчати велосипедом у ліс Румар, вивчати найнехожіші з його стежок.

Сам Руан теж уміє дивувати. Колись Гюго охрестив його «містом сотні дзвонів» і виявився неподалік істини. Такої кількості готичних храмів та церков вам не продемонструють більше ніде у Франції. Причому все, що ви побачите тут, – це не безликі новороби, а по-справжньому стародавні споруди, які пам’ятають і Сторічну війну, і гучні процеси за участю інквізиції. На перший погляд може здатися, що місто надовго застрягло у своєму глянсовому Середньовіччі, проте з сучасністю Руан теж цілком ладнає. Щоб переконатися в цьому, достатньо податись до передмість або на лівий берег Сени, де пейзажі вже промислово-урбаністичного плану, а життя більш галасливе і динамічне.

Руан виріс із крихітного поселення Ротомагус, що належав одному з кельтських племен і пізніше увійшов до складу Галлії. У IX столітті в ці краї почали навідуватися нормани: спочатку з метою пограбувати місцевих жителів, а згодом із загарбницькими планами. Зрештою місто було здане і перетворилося на резиденцію нормандських герцогів, які засідали на руанському троні кілька століть.

У X столітті колишній Ротомагус почав активно нарощувати власну економіку. За короткий термін місто розвинулося у великий торговий порт і навіть обзавелося невільницьким ринком, на який з’їжджалися скупники «живого товару» з усіх куточків Франції. Другою галуззю, яка приносила до бюджету Руана грошовий дохід, стало текстильне ремесло – місцеві сукняні та шовкові майстерні виробляли ходовий товар, який мав попит далеко за межами герцогства. А ось про спокійне життя городяни могли тільки мріяти – 1348 року міськими вуличками пройшла чума, а 1419-го порт на Сені захопив Генріх V, який приєднав його з рештою Нормандії до англійської корони.

Періодом розквіту для Руана стала епоха Ренесансу, коли в місті розгорнулися масштабні забудови, відновилися торговельні відносини з іншими державами та почало розвиватися мистецтво. Щоправда, незабаром з’ясувалося, що економічний підйом був коротким перепочинком на шляху до низки нових нещасть і конфліктів. Так, нормандській столиці довелося пережити війну між католиками та протестантами, прусське вторгнення 1870 року та німецьку окупацію 1940 року. Причому саме остання кардинально змінила вигляд місцевих вулиць: внаслідок пожежі, яка спалахнула при обороні Руана, повністю вигорів історичний квартал у районі кафедрального собору. Зробили свій внесок у руйнування найкрасивішого з французьких міст і бомбардувальники союзників, після яких довелося відновлювати будівлю Нотр-Дам-де-Руан, а також низку інших історичних споруд.

У Руані помірно тепле літо, м’яка безсніжна зима та великі проблеми із сонячною погодою. Згідно з офіційними зведеннями, ллє та мрячить у місті Жанни д’Арк 130 днів на рік, тому основна маса туристів воліє відвідувати історичну столицю Нормандії у липні-серпні. По-перше, це найтепліші місяці, а по-друге, шансів потрапити під зливу влітку набагато менше, ніж восени та навесні.

Взимку в місті майже завжди плюсова температура, хоча холод все одно відчувається досить гостро через непрохідну вогкість і вітри. Проте під Різдво біля визначних пам’яток Руана завжди є аншлаг. Можливо, тому що передсвяткові ярмарки і місто, що тоне в електричних гірляндах, є фантастичним за красою видовищем, яке мандрівники не згодні пропускати, навіть незважаючи на грудневу вогкість.

Чудова екскурсія Руаном може вийти в квітні-травні. Ні, дощі до весни не припиняться, зате стануть менш тривалими та теплішими. Крім того, вигляд самого міста, обрамленого молодою зеленню, стає набагато привітнішим і симпатичнішим.

Найсередньовічніше місто Франції розділене руслом Сени на дві приблизно однакові за площею частини. Що ж до екскурсійної та естетичної цінності, то в цьому плані виграють квартали правого берега. По-перше, у роки Другого світового правобережного району бомбили менше. А по-друге, саме на рів друат (французька назва правого берега) знаходиться історичний центр нормандської столиці.

Архітектура

Топові пам’ятки Руана легко обійти за пару днів, причому це не буде огляд на бігу, а досить тісне знайомство. Нормандська столиця, звичайно, велична і авантажна, але далеко не така величезна, як може здатися спочатку. Головна туристична домінанта Старого міста – Собор руанської богоматері. Готичний гігант, будівництво якого тривало 360 років, витримав і удари блискавок, і урагани XVIII століття, і бомбардування союзників, тому з деяких ракурсів виглядає трохи пошарпаним життям. До речі, це у його схованках зберігається забальзамоване серце легендарного Річарда I (Левове Серце).

Головний конкурент Руанського собору як у стильовому плані, так і в плані масштабності – Церква абатства Сен-Уен на площі Генерала де Голля. Це все та ж вишукана готика, яку так любили в середньовічному Руані, але в більш світському оформленні. Обов’язково загляньте всередину храму, щоб оцінити старовинні вітражі, завдяки яким приміщення освітлюються чарівним світлом, та чудовий орган 1890 року.

Церква Сен-Маклу – це теж готика, але вже не класична, а полум’яна. Спрямовані в небо «голки» веж, що нагадують вогняні мови, і химерне орнаментальне «мереживо» на фасаді могли б стати чудовою декорацією до макабричних мультиків Тіма Бертона. Втім, трьома перерахованими спорудами храмова спадщина Руана не обмежується. Старовинних церков у місті понад півсотні, тож уникнути зіткнення з шедеврами нормандської готики не вийде, навіть якщо дуже сильно захотіти.

Вибивається з ряду гостроверхих соборів Церква Жанни д’Арк. Новоділ, споруджений на місці страти Орлеанської Діви в 1979 році, вражає нетиповою конструкцією купола, що нагадує чи полум’я багаття, чи перевернуту човном. Не пошкодуйте часу на вивчення інтер’єрів храму – усередині схожість святилища з кораблями вікінгів ще більше впадає у вічі.

Небагато поміркувати про долю спаленої французької патріотки можна і в круглого донжона, що називається Баштою Жанни д’Арк. Колись споруда була частиною замкового комплексу, але той не витримав перевірку часом, залишивши по собі лише аскетичну циліндричну споруду. До речі, впадати в захоплену екзальтацію, торкаючись холодного каміння вежі, настійно не рекомендується. Насправді діва-войовниця ніколи в ній не сиділа і останні дні перед розправою провела в іншому місці.

Відстежити історію регіону та на власні очі побачити, як змінювалася мода на архітектурні стилі з XII по XVII століття можна в абатстві Сен-Жорж-де-Бошервіль. Розташовується обитель за містом і є цілим комплексом різномастних будівель, між якими розмістилися чарівний монастирський сад і городи з лікарськими рослинами. Ще один популярний туристичний маршрут у Руані – Палац юстиції. Виглядає цей «світський гот» досить романтично за рахунок рясного декору та численних мініатюрних веж. Милуватися на горгулій та іншу архітектурну нечисть краще з дворового боку фасаду.

Музеї Руану

Щоб побачити культове «Бичення Христа» Караваджо і «Купаючу Діану» Клуе, сходіть у Музей образотворчих мистецтв. Крім представників епохи Відродження, на стінах установи повно шедеврів французьких імпресіоністів. У Музеї кераміки фонди на порядок скромніші, але вразити теж є чим – у незапам’ятні часи руанські гончарі першими розсекретили особливий склад італійського фаянсу і стали виробляти його самостійно.

Музей, який ніколи не набридає, – це безперечно Панорама XXL. Інтерактивна виставка, розташована в гігантській циліндричній будівлі, щорічно презентує нове кругове полотно, що зображує певний часовий відрізок або подію. Зокрема, починаючи з 2015 року, гості закладу могли помилуватися Римом часів імператора Костянтина I, Руаном у день страти Жанни д’Арк та амазонськими джунглями. У 2019 році відвідувачам Панорами пропонується зануритися на дно Тихого океану та поглянути на трагедію «Титаніка».

Запастись ідеями оформлення котеджного дворика або заміської ділянки можна в Музеї залізних виробів Сек-де-Турнеля – кованих елементів декору та домашнього начиння тут невичерпні поклади. Більше того, в експозиції є зразки з Росії, тому почуття національної гордості буде частково задоволене. На увічнення пам’яті Жанни д’Арк Руан теж не поскупився, тому якщо хочете більше дізнатися про Орлеанську діву, пройдіться до вулиці Сен-Ромен, де розташувався її музей-меморіал. Біографія народної героїні висвітлюється за допомогою інтерактивних експозицій (є аудіогід російською) і справляє незабутнє враження навіть на людей далеких від французької історії.

Непогано провести час можна у Музеї Флобера та історії медицини. До речі, у музею дивна не тільки назва, а й експозиції. Будиночок, у якому народився класик, поділено на дві частини. Перша містить у собі колекцію предметів, що з життям письменника. Друга зайнята медичними інструментами та незвичайними експонатами, серед яких є парочка муміфікованих голів, що колись належали місцевим злочинцям.

Інші цікаві місця

Руан відноситься до категорії «листівкових» міст, знайомство з якими можна починати з походу культовими пам’ятками, а можна зі звичайної прогулянки, благо пішохідних зон в історичному центрі не одна і не дві. Повернути час назад, телепортувавшись в епоху не похмурого Середньовіччя можна на вулицях Сен-Ромен і О-де-Робек. На вас чекають: фахверкові будиночки, немов із казок Перро, мостові, викладені каменем за часів Орлеанської діви і з тих пір не мінялися, вузькі провулки, в які ніяк не протиснутися удвох.

Ринкова площа, де колись влаштували показове спалення Жанни д’Арк, теж виглядає життєрадісно – суцільні особняки під старовину, торгові павільйони з нормандською їжею та крихітні кафе. Єдиний доказ трагедії, що колись відбулася тут, – Церква Жанни (так, та сама з вікнами-рибами і дахом-човном). Доволі атмосферним місцем можна назвати Атріум Сен-Маклу. Знаходиться пам’ятка у внутрішньому дворику, ліворуч від церкви (орієнтир – арка в стіні і покажчик) і притягує своєю темною енергетикою, а також спорудами XIV століття, що збереглися. Щоб було зрозуміліше: під час епідемії чуми в атріумі ховали небіжчиків, тож двір та його споруди тримаються буквально на кістках.

Якщо набридло захоплюватися розкішшю міських соборів, а середньовічні легенди почали навіювати тугу, можна взяти паузу і посидіти в ботанічному саду Руана. Доглянутий парк із чарівним розарієм та ставком, по гладі якого розтинають відгодовані качки, – найкраще місце, щоб упорядкувати враження від екскурсії нормандською столицею. Техникам-любителям та й усім шанувальникам інженерії буде цікаво відвідати Міст Флобера. Біла мінімалістична конструкція з’єднує береги Сени і цікава своїм ліфтовим механізмом – коли під мостом пропливає судно, планка над центральним прольотом піднімається вгору, відкриваючи прохід.

Важливо: раніше на відвідуванні визначних пам’яток Руана можна було пристойно заощадити, купивши Pass en Liberte. Спеціальний туристичний квиток вартістю 10 EUR надавав знижки на відвідування історичних пам’яток та архітектурних шедеврів Середньовіччя. Тепер ходити музеями та навколишніми абатствами доведеться за повну вартість – з січня 2019 року продаж Pass en Liberte офіційно припинено.